Коли сонце сідало за обрій,

зупинилося на видноколі

і дивилося довго-довго:

"Що це діється, люди, на Сході?

Чи це сонце ще одне сходить,

Чи спалахують зорі земні...

Та чомусь потопають у морі?...

Ні, торкаються до землі!

Що це робиться, люди, що це?

Нове море в країні росте

І слізьми жіночими повниться,

від дитячих - глибшим стає."

Виростають на Сході гори,

височіють над териконами.

З чоловічих тіл вони створені,

з братських тіл, що війною скорені.

А тумани лихії, сивії

розповзаються тихо й вороже.

Усе далі від Сходу сипле

стріли "Граду" військо вороже...

Не стерпіло сонце наруги

і брехні, що повзе туманом

і на обрії замайоріло

синьо-жовтим у хмарах прапором.

31.01.2015